«Побачити Париж»

Description

Чао, донечко

Єва заледве пам’ятає, як це – жити з мамою. Хоча мати її жива і здорова, просто багато років вони мешкають у різних країнах. Єва – в Україні, мама – в Італії*.

В ході історії «Чао, донечко» спотерігаємо драму їхніх стосунків. Єва – самодостатня молода жінка, що росла і формувалась без маминої присутності. Мама – також ще достатньо молода, достатньо повна життя жінка, яка, не розуміє, як спілкуватися зі своєю донькою. Відстань і різниця досвідів перетворюють найрідніших людей в чужих, байдужих і травмованих, а замість тепла й підтримки, все, що вони можуть дати одна одній обмежується стриманою ввічливістю та пасивною агресією.

* Явище цілком звичне для українського суспільства двотисячних, коли через фінансові труднощі, діти залишалися або з одним із батьків, або з бабусями і дідусями, а батько, мати, або обидвоє їхали працювати в іншу країну. Це навіть отримало свою назву – «соціальне сирітство».

Божа справедливість

Двоє жінок познайомились, волею випадку опинившись в одному автобусі дорогою до Італії, куди вони прямували на заробітки. Маша залишила в Україні доньку і чоловіка, але в Італії в неї з’являється нове життя та нова любов, а Неля не має зовсім нікого, крім далеких родичів та нечисленних друзів, ані в Україні, ані будь де. Чим же насправді є її спроба взивати до Машиної совісті? Прагненням справедливості, чи банальною людською заздрістю, в якій вона й сама собі не наважується зізнатись? Чим обернеться Маші її італійська інтрижка? І чи справедливість взагалі існує?

Чому або шатл Чернівці-Брюссель 

Десятеро людей з різними бекграундами, життєвим досвідом і метою їдуть з напівлегальним перевізником, автобусом, переробленим із вантажного на пасажирський з Чернівців до Брюсселя. Закритий простір і довга дорога сприяють насиченим розмовам між пасажирами. В процесі спілкування персонажі відкриваються кожен зі своєю історією, своєю травмою, своїм болем і своїм світлом.

Клітка
Валентина з Києва через агентство знайомиться з чоловіком з маленького містечка в Німеччині, кидає престижну роботу і  переїздить до нього. Звикання до нового способу життя, нового суспільства виявляється складнішим, ніж вона собі уявляла. Валентина переживає глибоку психологічну кризу, яку намагається приховувати і від чоловіка, і від знайомих, і яку маскує за нібито позитивним висвітленням свого життя у соціальних мережах.

Історія про те, що для щастя інколи мало просто отримати, що хочеш, бо щастя ніколи не буває про щось зовнішнє.

Ельдорадо 

Маркіян народився і все життя прожив у Бельгії*, але ідентифікує себе українцем. Україна з раннього дитинства була для нього країною-мрією – країною-Ельдорадо. Саме такою вона поставала в його уяві із розповідей батьків. Натомість Маркіянові враження від української реальності ранніх 90х кардинально відрізняються від ідеального образу в його уяві. Він багато років поспіль переживає кризу ідентичності, а у 2014 році, коли Росія розпочинає свою гібридну війну, Маркіян зголошується на фронт добровольцем.  Чи вдасться йому налагодити стосунки з країною дитячих мрій? Куди приведуть пошуки себе?

 

*Багато українців після Другої світової війни виявилися розкиданими по всьому світу. Зокрема, велика їх частина після капітуляції Німеччини потрапили з таборів інтернованих до Бельгії, де вони тяжко працювали на шахтах разом з іншими емігрантами.

Рідна країна 

Дмитро з тяжким серцем повертається до України з заробітків в Італії. Там він 5 років працював разом з дружиною, але так і не зміг освоїтись в чужому середовищі.  Однак, і після повернення до України, в себе вдома він також не може знайти місця – діти виросли, живуть своє життя, мають свої проблеми, з роботою не складається, побут засмоктує. Маючи багато часу для заглиблення в себе Дмитро розуміє, що, мабуть,  його повернення було помилкою.

Одне випадково почуте по радіо інтерв’ю, допомагає йому осягнути і усвідомити справжню причину своїх картань. Це дає початок важливому етапу в Дмитровому житті і допомагає зважитися на нові сміливі кроки.

Доґі
Оля приїхала до Франції, як гувернантка. Вона працює в чудовій сім’ї, їй усе подобається – тато, мама, двоє діток, і величезний кане корсо – Доґі. Однак термін  контракту гувернантки підходить до завершення і дівчина не певна, чи їй його продовжать. Хазяї збираються в коротку відпустку, а Оля, з думкою про омріяне продовження контракту, погоджується залишитися і приглянути за їхньою хворою собакою.

На вихідних Доґі раптово втрачає свідомість і в процесі пошуку ветеринарної допомоги Оля «губить» собаку. Змирившись із своїм тепер уже неминучим звільненням, дівчина приречено чекає приїзду роботодавців. Яким чином сплячий кане корсо опинився у валізі грабіжника Жуля і до чого тут паризька жандармерія?

Місцями напружена, місцями смішна і тепла історія про те, що маленькі і великі дива трапляються, коли їх аж ніяк не очікуєш.

Баварські сосиски 

Молода пара Вадим і Алла збираючись у подорож до Німеччини, натрапляють на профіль українського блогера-еміґранта, такого собі Пашу Хижняка, де він розповідає неймовірні історії про своє шикарне життя в Німеччині. Вадим сам плекає блогерські амбіції, тож захоплюється блогом і способом життя Хижняка.

Однак, гуляючи Мюнхеном, Вадим і Алла раптом натрапляють на неочікувані докази того, що Паша не зовсім той, за кого себе видає.

Свій
Оленка приїздить до Італії, з метою заробити грошей на освіту своєї мрії. На місці її повинна б зустріти тітка, чий літак затримується через несприятливі погодні умови, а подбати про те, щоб дівчину зустрів будь-хто інший, вона не має можливсоті. Ситуація ускладнюється тим, що дівчина губить гаманець, а батарея на телефоні розряджається. Вечоріє, а Оленка у відчаї сама серед чужого міста. Випадково дівчина зустрічає Артема, хлопця, з яким їхала в автобусі з аеропорту і він пропонує їй допомогу, яку дівчина, за відсутності альтернативи, приймає. Чим закінчиться для Оленки її неприємна пригода в чужій країні?

Історія про насилля і те, як культура віктимблеймінгу заважає жертві зрозуміти, що ж із нею відбулося насправді.

Німецька мрія 

Студенти одного з українських медичних коледжів зголошуються на програму стажування в німецькій клініці – чудові умови, оплачуване стажування, кар’єрні перспективи. Всі старанно готуються,  вивчають німецьку і з нетерпінням чекають виїзду. Гарантії їм забезпечує організація «Німецька мрія», з керівником якої добре знайомий заступник директора їхнього коледжу. Вже на місці в Німеччині виявляється, що «Німецька мрія» це схема для видурення грошей і наші герої опиняються самому центрі міжнародного скандалу з нелегального працевлаштування. Як вони виплутаються з цієї ситуації і чи їхня мрія не обернеться тюремним строком в чужій країні?

Побачити Париж

Пані Міля завжди мріяла про Париж, але за своє довге емігрантське життя, так і не спромоглася потрапити до омріяного міста. І от вона вчергове переїздить, тепер до Бельгії. На вулиці 31 грудня, пані Міля з своєю донькою, зятем та компанією їхніх друзів вирушає назустріч Єлисейським полям, шедеврам музею Орсей та феєрверкам над Єйфелевою вежею… Що такого сталося дорогою до Парижа й назад та чому до Бельгії повертаються не всі?

Місто з морем 

Це єдине оповідання, дія в якому відбувається уже після повномасштабного вторгнення Росії до України. Оповідання – розповідь, чи то сповідь головної героїні, яка на момент початку бойових дій мешкає в Маріуполі. Ця історія – це певною мірою художня компіляція досвідів десятків українських біженців з різних гарячих точок цієї війни, з якими авторці довелося спілкуватися  з 24 лютого 2022 року. Трагічна історія, яка однак, залишає надію.