Додаткова інформація
| Вага | 300 g |
|---|---|
| Розміри | 18 × 13 × 15 cm |
«Поляна вільча»
Світлана Козаченко
300 ₴
«Я завжди мріяла про Карпати…», — пише авторка. Але не обмежується лише мріями, вона переїздить із Дніпра до Поляни Вільчої — маленького гірського села у Карпатах. Лісові духи, мольфари, несамовиті люди, здатні давати лиха закаблукам над тілом небіжчика, шалені пристрасті, гра життя і смерті — те, чим так вабили гори, стає ближчим, ось воно зовсім поряд, захоплює, дивує, часом лякає, словом, не залишає байдужим.
У книзі авторка розповідає історії звичайних людей з їхніми пристрастями, мріями, буденними клопотами, радісними та трагічними моментами життя. Історії про будні без прикрас, часом моторошні, часом веселі, а часом такі, що викличуть сльози, і все це розбавлено карпатським колоритом — книга точно не залишить нікого байдужим.
Зізнайтеся, ви мріяли колись пожити у Карпатах? Що ж, у будь-якому разі, читаючи книгу Світлани Козаченко, матимете змогу відчути, як то. А тим часом у маленькому гірському селі «працюють і святкують, кохають і зраджують, б’ються і миряться, ходять до церкви і чаклують, вражають щирістю і хитрують, щедро обдаровують і ворогують за метр межі, ховають своїх небіжчиків і народжують дітей…»
Анна Полегенько –
А я теж хотіла б колись переїхати у Карпати на кілька років
⠀
Зізнавайтеся, хто теж хоч раз хотів кинути усе, придбати хату у карпатському лісі та переїхати від усіх клопотів?
⠀
“Поляна Вільча” – зацікавила мене ще з першого погляду. Як тільки прочитала анотацію, зрозуміла, що книга мені зайде. Я дуже люблю Карпати, людей, які там мешкають, цей колорит і стиль життя.
⠀
І ця збірка замальовок карпатського життя перенесла мене на кілька годин туди. Я жила і помирала, спостерігала за сварками, або ж і сама брала участь у пригодах. Життя гуцулів насичене і яскраве. Тут, як сильно кохають, так само сильно і ненавидять. Вони цінують родину, справно ходять до церкви, але і не забувають скрутити дулю при зустрічі з моторошною бабцею.
⠀
Цей народ мене дивує. І читати книгу було дійсно цікаво. Я не могла стримати посмішки, при комічних ситуаціях. Але водночас деяких персонажів хотілося стукнути чимось важкеньким. А під кінець, читання у мене були меланхолійні, згадувала, якими були персонажі спочатку і які зараз, хто був з нами з початку, і хто не дійшов до кінця.
⠀
Знаєте, мені постійно було так дивно від розуміння того, що персонажі цієї книги – це реальні люди. Які дійсно так жили, і чинили. А авторка не просто персонаж, а реальна жінка, яка одного дня вирішила переїхати з Дніпра у Поляну Вільчу. І яка дійсно все це бачила і дбайливо записала.
⠀
У мене є такі книги, які я читаю і повністю проживаю. А потім через кілька років, коли враження вистигають знову перечитую, аби відчути це ще раз. От ця книга з таких. Я рада, що зі мною трапилася ця історія.
⠀
Вона на вибіркового читача. Комусь може сподобатися, когось розчарувати. Але я вдячна пані Світлані, яка таки наважилася і дозволила іншим стати частинкою її карпатського життя.
⠀
А також видавництву з якими ця книга була першим знайомством, і дуже вдалим ❤️