Книга «Оле і Уле. Невраховане диво» авторки Інгурен Гутен стала першою книжкою-картинкою видавництва Парасоля. Це історія бухгалтера Оле, який і на пенсії не втратив свою професійну навичку – все-все рахувати і занотовувати. Одна неочікувана зустріч з совенятком Уле показує головному герою, що навіть у такому прорахованому світі трапляються невраховані дива.
Книга «Оле і Уле» може привабити дітей не лише цікавою історією, а й неймовірними ілюстраціями Лєни Барді, які створюють справжній мистецький тандем з текстом, доповнюючи його та розкриваючи ненаписані деталі. Лєна Барді намалювала понад 20 книжок, які завжди помітні на поличках книгарень. Ми вирішили запитати художницю як це малювати дитячі книги та чому книжка-картинка важлива у бібліотеці малюків.
Про творчіть та натхнення
– Лєно, як ілюстрація увійшла у Ваше життя?
– Поступово. Адже малювала я завжди, скільки себе пам’ятаю. Також мені пощастило отримати професійну художню освіту, а далі я пробувала всяке: інтер’єрний розпис стін, дизайн інтер’єрів, веб-дизайн, поліграфічний дизайн, верстка, навіть художній розпис колекційної ляльки. Найближчим до книжкової ілюстрації виявилась робота в якості 2Д художника ігрових застосунків. І хоча книжкова ілюстрація вабила мене завжди, проте це довгий час було лише мрією.
Якось, після затяжної творчої кризи, коли я вкотре шукала себе, доля почала активно натякати мені на книжку. Зводити з людьми, давати підказки. Тож на сьогодні я уже п’ятий рік тут – у книжковій ілюстрації.
– Ви маєте свій упізнаваний стиль. Що на нього вплинуло?
– Гадаю, на нього вплинуло все те, з чого, власне, і складається моя особистість.
Маю впевненість у тому, що художній стиль, як почерк. Він просто є і, певною мірою, не залежить від художника. Я маю на увазі, що часом ти і радий би малювати якось по-іншому, але майже неможливо позбутися ознак стилю. Незалежно від технік та матеріалів. Так само, як і копіювати чужий почерк у письмі.
– Хто Вас надихає?
– Колеги. Автори текстів моїх книжок. Друзі. Сім’я. Хобі. Велосипед. Їжа. Книжки. Життя.
– З чого починається робота?
– Зі знайомства з текстом та брейншторму. З пошуків візуальних ідей у мережі та довкіллі. З купи ескізів. З чашки кави.
Про «Оле і Уле»
– «Оле і Уле. Невраховане диво» – це книжка-картинка, в якій візуальний компонент грає таку ж важливу роль, як і текст. Чим важливі такі книги?
– Чудове питання. Адже для вітчизняного книговидавництва книжки-картинки все ще не стали звичним та масовим явищем. Часто покупець, розглядаючи книжку-картинку, повторює типову фразу: “Як мало тексту! За що ж я плачу гроші?”.
Але тут візуальна розповідь справді грає не меншу роль, аніж текст. Картинка не тільки ілюструє події, що описані в тексті. Вона доповнює, розширює текст. А часом навіть додає нові сенси, паралельну історію, яку читач не прочитає у тексті, але котра яскраво подана в ілюстраціях на сторінках книги.
Книжка-картинка – потужний інструмент для спілкування з дитиною, якій ви читаєте. Інструмент для побудови діалогу, для проговорення незліченної кількості важливих питань і тем.
Просто спробуйте почати! Запросіть дитину описати, що вона бачить на ілюстрації, запросіть її до спільної подорожі книгою, обговорюйте з нею текст і картинки, запитуйте, відповідайте на зустрічні питання маленького читача, фантазуйте разом!
Книжка-картинка – це спосіб спілкування. Вона неймовірно зближує.
– Які можете дати поради батькам для читання книжок-картинок?
– Книжка-картинка пропонує, але не обмежує теми для обговорення. Батьки завжди можуть вплітати в діалог з дитиною актуальні теми. Зачіпки в картинці знайдуться. Тобто книжку-картинку цілком можна використовувати як метафоричну асоціативну карту.
– Якою має бути ідеальна книга для дітей на Ваш погляд?
– Книжка, однаково цікава для читання та розглядання і дітям, і дорослим.
Дякуємо Лєні Барді за цікаву розмову. Купити книгу «Оле і Уле. Невраховане диво» можна у нас на сайті ТУТ