«Не тепер»

Лариса Рудак

(2 customer reviews)

350 

“Не тепер” — це історія, знайома кожній жінці. Історія про відкладене майбутнє, материнство і титанічну працю, яка найчастіше лишається за кадром, про можливість, чи, радше, неможливість робити те, що хочеш та любиш і про знехтувані потреби та амбіції, про дружбу, важливість підтримки, кохання та стосунки.

 

Out of stock

2 reviews for «Не тепер»

  1. Olga

    Жінка – це і мама, і лікарка, і берегиня всього, що треба берегти (в тому числі здорового глузду), і аніматорка, і психологиня, і байєр, який знає де купити речі всім на світі, і ходячий Гугл з пошуку спеціалістів, послуг та різних потрібних штук….

    🤪У цих ролях так багато дітей, рідних, чоловіка… І не завжди в них є сама жінка. Вона губиться у безкінечних побутових справах, дзвінках педіатрам, пошуках садочків та шкіл, відгуків про психологів та дерматологів. А ще у нескінченних лікарняних, які часто лягають лише на її плечі.

    Та чи є щось іще? Хто ж насправді вона, ця жінка, що дивиться на тебе у дзеркалі?

    Про це і міркує героїня роману Лариси Рудак “Не тепер”. Саме це і шукає. А от чи знайде, краще читайте самі.

    За право бути собою часом доводиться поборотися. З собою, страхами, зі стереотипами, з одвічними голосами:

    “А воно тобі треба?”
    і
    “На цьому не заробиш”…
    Я дочитала до останньої сторінки і розплакалася. Стільки життєвої правди у цьому пошуці балансу, в бажанні бути собою. Бо одного дня виявляється, що бути мамою і дружиною не достатньо. Бо є ще дещо, дещо дуже важливе в тобі, що хочеться показати іншим.
    Ця книга для мене про те, що обране серцем не вийде затоптати в собі. І швидкість не завжди важлива. Важливий рух. Бодай якийсь. А ще це замислює про баланс. Про вміння делегувати, розмовляти і чути себе та того, хто поруч. І, звісно, про мрію. Особисту! В якій ідеться лише про те, чого хочеш ти.

  2. Тетяна

    Книга дуже сподобалася. Раджу прочитати не тільки жінкам, але й (можливо, насамперед) – чоловікам, щоб вони зрозуміли свою половину: її потреби, її втому, її бажання до самореалізації, або хоч іноді – трохи часу для себе, у тиші і спокої (наскільки це можливо в наш складний воєнний час)…

Add a review

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *